Магістральна розробка - це особливий контроль версій, коли програми інтегрують невеликі частини оновлення з центральною “магістраллю” або базовою гілкою. Цей метод дозволяє мінімізувати ризики злиття та інтеграції, а також позитивно впливає на процес CI/CD, прискорює доставку програмного забезпечення та оптимізує загальну продуктивність організації.

На початку розробки програмного забезпечення деякі програмісти просто не мали всіх інструментів контролю версій, доступних зараз. Їм просто доводилося створювати дві версії програмного забезпечення одночасно, щоб відстежувати зміни і, за необхідності, відкочувати версії. Поступово цей процес став вважатися трудомістким, фінансово дорогим і дуже трудомістким.

З поступовим розвитком систем контролю версій почали з’являтися різні стилі розробки. Це дозволило відділу розробки легше і швидше знаходити дефекти, паралельно створювати програмний код і збільшувати частоту релізів. У сьогоднішній реальності багато програмістів використовують одну або кілька моделей розробки для створення якісного програмного забезпечення, від git-flow до транкового процесу розробки.

Концепція магістрального розвитку

Магістральна розробка програмного забезпечення - це особливий метод контролю версій, при якому програмісти можуть підключати невеликі частини оновлень до центральної частини продукту, або базової гілки. Це середньостатистична модель розробки серед DevOps-команд, оскільки такий підхід дозволяє оптимізувати етапи розробки та швидко редагувати інтеграції (за потреби).

Порівняльний аналіз процесів розробки на основі Git-потоку та стовбура

Git-потік - це альтернатива розгалуженню GIT, яка використовує довгограючі функціональні гілки та кілька базових гілок. Git-потік використовує набагато більше гілок, їхня тривалість використання надзвичайно довга, а коміти більш об’ємні, ніж у моделі стратегії розробки програмного забезпечення на основі стовбура.

На основі цієї моделі програмісти можуть розробляти функціональну гілку і відкладати її злиття з основною гілкою до завершення доопрацювання параметрів. Такі довготривалі функціональні гілки вимагають постійної взаємодії програмістів при злитті, оскільки спричиняють виникнення відхилень від основної гілки та реалізацію конфліктуючих оновлень.

Але розробка веб-продукту на основі стовбура набагато простіша, оскільки базова гілка слугує основою для патчів і майбутніх версій. Ця модель передбачає, що основна гілка завжди стабільна, вільна від дефектів і готова до широкого розгортання.

Переваги використання розробки на основі стовбура

Безперервна інтеграція програмного коду

Модель розробки на основі магістральної гілки покладається на наявність репозиторію з постійним потоком коммітів, які слідують за магістральною гілкою. Процес безперервної інтеграції досягається шляхом додавання певної кількості автоматизованих перевірок і моніторингу покриття програмного коду для даного потоку коммітів. Після злиття нового коду з основною гілкою відбувається перевірка його якості. Для цього програмісти активують автоматичні перевірки інтеграції та покриття коду.

Безперервність тестування коду

Завдяки постійним і невеликим коммітам в рамках моделі розробки на основі стовбура, тестування програмного коду стає набагато ефективнішим. Завдяки невеликій кількості гілок програмісти можуть миттєво розпочати перегляд та аналіз невеликих змін. Це дуже зручно і набагато простіше, ніж працювати з довготривалими функціональними гілками, де QA-інженеру доводиться “читати” багато сторінок коду або вручну тестувати велику ділянку зміненого програмного коду.

Підсумовуючи

Модель розробки на основі стовбура зараз вважається найвищим стандартом для основ високої продуктивності продуктової команди, оскільки ця методологія роботи дозволяє оптимізувати часті релізи, використовуючи стратегію розгалуження git’а. Крім того, магістральна модель забезпечує більшу гнучкість і повний контроль над доставкою програмного забезпечення кінцевим споживачам.