Кожен тестувальник програмного забезпечення з незалежних компаній з тестування програмного забезпечення в США та Європі знає про рівні тестування при розробці програмного продукту. Їх існує чотири, і для кожного рівня тестування потрібні свої цілі тестування.

Спеціальна команда тестувальників повинна створити відповідні тести, які виявляють дефекти, характерні для кожного рівня. Команда тестування програмного забезпечення також налаштовує тестове середовище та всі необхідні інструменти.

Базові рівні тестування:

- Тестування компонентів/блоків.
- Інтеграційне тестування.
- Тестування системи.
- Приймальні випробування.

Тестування компонентів/блоків

Тестування компонентів/блоків - це послуга тестування, яка перевіряє окремі компоненти програмного забезпечення. Залежно від реалізації програмного продукту, є можливість перевіряти різні частини програми окремо і незалежно (об’єкти, класи, функції, модулі). Як правило, на даному рівні тестування тестувальники перевіряють лише певну частину функціоналу, а для всіх емуляцій програмного забезпечення використовують заглушки, драйвери та симулятори. Виявлення дефектів та їх виправлення в такій декомпозиції програми на ранніх стадіях дозволяє уникнути подальшого впливу помилки на іншу функціональність продукту.

Базове тестування для тестування компонентів:

- Вимоги до компонентів.
- Детальний дизайн.
- Код.

Юніт-тестування не таке формальне, як інші рівні тестування. Основна мета - швидкий зворотній зв’язок про те, що компоненти програми є здоровими/нездоровими. У разі виявлення несправностей, програмісти повинні швидко локалізувати проблему, виправити дефект і надати нову версію для тестування.