Помічено, що деякі люди виявляються дуже хорошими в тестуванні власних програм. Вони здатні знаходити помилки навіть без використання будь-яких методологій тестування (таких як аналіз граничних значень або функціональні діаграми). Це пояснюється тим, що людина з практичним досвідом часто підсвідомо застосовує метод розробки тестів, який називається вгадуванням помилок. Використовуючи певну програму, людина інтуїтивно вгадує ймовірні типи помилок, а потім розробляє тести для їх виявлення. Метод вгадування помилок важко описати, оскільки він значною мірою інтуїтивний. Його основна ідея полягає в тому, щоб скласти список можливих помилок або ситуацій, в яких вони можуть з’явитися, а потім написати тести на основі цього списку. Наприклад, така ситуація виникає, коли на вході і виході програми знаходиться значення 0. Тому можна побудувати тести, для яких певні вхідні дані мають нульові значення і для яких певні вихідні дані також мають нульові значення. Для змінної кількості вхідних або вихідних даних (наприклад, кількості вхідних записів, які шукаються в списку) можливі помилки в таких ситуаціях, як “жоден” і “один” (наприклад, порожній список, список, що містить лише один запис). Інша ідея - визначити тести, пов’язані з припущеннями, які програміст може зробити, читаючи специфікацію (тобто, пункти, які були пропущені в специфікації або випадково, або тому, що автор специфікації вважав їх очевидними). Не забувайте користуватися сервісом ручного тестування, інакше ваші конфіденційні дані стануть відомі хакерам! Захистіть безпеку своєї ІТ-інфраструктури за допомогою досвідчених пен-тестерів з України! Оскільки ця процедура не може бути чітко визначена, найкращий спосіб обговорити значення вгадування помилок - це розібрати приклади. Якщо розглядати тестування підпрограми сортування як приклад, то потрібно дослідити наступні ситуації: Список, який потрібно відсортувати, порожній.
Список, який потрібно відсортувати, містить лише одне значення.
Всі записи у відсортованому списку мають однакове значення.
Список вже відсортовано. Іншими словами, потрібно перерахувати ті особливі випадки, які можуть бути не враховані при проектуванні програми. Якщо у прикладі тестується підпрограма бінарного пошуку, то можна перевірити наступні ситуації: 1) У таблиці, в якій виконується пошук, є тільки один вхідний запис.
2) Розмір таблиці є степенем двійки (наприклад, 16).
3) Розмір таблиці є меншим або більшим за степінь двійки (наприклад, 15, 17).